Антоніми до слова Верх

Антоніми до слова Верх

Приклади використання слова Верх

Лена скривляла не до наслідування верхню губу, розсміявшись коротко вголос, і плела з такою ревністю, з таким запалом дальше, мовби спасіння її душі залежало від того.

Кобилянська Ольга, Царівна

На заході, на гранчастім верху зеленої гори стоїть столітній одинокий дуб-великан.

Кобилянська Ольга, Царівна

Здається, в нім осягає все найвищий верх, стає на хвильку тихо, мов до віддиху по тяжкій ранній праці.

Кобилянська Ольга, Царівна

Я бачила, як його гаряча натура брала над ним верх, як у нім варилося і як якісь гарячі, нетерпеливі, роздразнюючі думки рвалися йому на уста.

Кобилянська Ольга, Царівна

Чому стає плиткий, поганий, самолюбний, задоволений із себе так, якби осягнув уже найвищий верх досконалості і дальше не потребував сягати?

Кобилянська Ольга, Царівна

Ні, де вже раз любов панує, нема місця для думок; а де думки беруть верх, блідне вона нечайно і завмирає.

Кобилянська Ольга, Царівна

І він, що знав об тім всім, ростив давно сам ненависть в її груді до них, він, висунувшись працею одного такого раба наверх, ліз тепер ворогам тим під ноги, повзався і запродався !

Кобилянська Ольга, Царівна

Немов і до тієї-то ріки сходили з самого верху Чабаниці смереки густими рядками, одні по других.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

Вокруги тихо — жодна деревина не рушить вітами, а голос трембіти заєдно ішов верхами.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах заліснених гір, що мов з поранкових мряк поволі роздягалися, висуваючи один хребет по другім проти сонця, що, зійшовши на сході, жевріло світлом, осліплюючи око.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва