Словник антонімів онлайн
Антоніми — це слова, що мають протилежне значення. Наприклад, іменники можуть бути антонімами, як у парі "хоробрість — боягузтво", прикметники, як у "коханий — остогидлий", дієслова, наприклад "дружити — ворогувати", та прислівники, як у "мирно — войовничо". В поетичній та ораторській мові антоніми використовуються як засіб антитези, наприклад, як у рядках Тараса Шевченка: «Той мурує, той руйнує...».
Антоніми утворюють семантичне поле, розташовуючись на протилежних полюсах. Якщо взяти низку слів, які позначають стосунки між людьми, такі як любов, симпатія, дружба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, ненависть, то на протилежних кінцях цього поля стоятимуть антоніми "любов" та "ненависть".
Причина існування антонімів у мові полягає в тому, що в самій реальності і в людських оцінках існують предмети, явища, дії та ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими і часовими властивостями. Наприклад, день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова служить засобом назви цих протилежних якостей.
Класифікація
Антоніми можуть мати два види відношень у семантичному полі:
-
З проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями знаходяться інші поняття з менш вираженою інтенсивністю. Наприклад, гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява.
-
Без проміжних ступенів вияву якостей, коли антоніми не мають проміжних значень між собою. Наприклад, життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — правий, однаковий — різний, множити — ділити, наступати — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.
Антоніми можуть мати два види структури:
-
Різнокореневі антоніми (власне лексичні): це слова, які мають різні корені і протилежне значення. Наприклад: великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво, любити — ненавидіти.
-
Однокореневі антоніми (словотвірні): це слова, що мають спільний корінь і утворюють антоніми за допомогою префіксів, суфіксів або інших морфологічних змін. Зокрема, дієслова мають багато однокореневих антонімів. Наприклад: надія — безнадія, спокій — неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогічний, раціональний — ірраціональний. Також серед дієслів є багато прикладів однокореневих антонімів, наприклад: відчинити — зачинити, увійти — вийти, навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.
Слова з префіксом "не-" стають антонімічними, лише коли ця частка творить нове слово з протилежним значенням. Наприклад, правда — неправда (брехня), друг — недруг (ворог), воля — неволя (рабство). Антоніми з префіксом "не-" виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі антоніми, наприклад, багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко (важко), правда — неправда (брехня). Однак похідні слова з "не-", такі як гарячий — негарячий, швидко — нешвидко, не є антонімічними, оскільки вони передають значення з різним ступенем вияву якостей.
У фразеологізмах також можуть зустрічатися антоніми: далеко — під носом, працювати — бити байдики, смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки збирай.
Антоніми можуть бути загальновживаними (постійними) або контекстуальними. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом, наприклад, сум — радість. Контекстуальні антоніми набувають протилежного значення тільки в конкретному контексті через переносне вживання слів. Наприклад, у вислові "Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля" (М. Рильський), завдяки контексту сприймаються як антоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.