Антоніми до слова Вигадка
Приклади використання слова Вигадка
Перша вигадка — невеликий візок-самокат, що рухався, коли, сидячи в ньому, хтось крутив круглий обідок.
Я ж говорив, а вони кажуть, що вигадка , — кинув Мишко.
Коли говорив, то так переконливо, що й сам проймався вірою, ніби в кожному слові звучить достеменна правда, а не вигадка.
— Отже, Фролов, «біла відьма» й ведмежата — усе це тільки твоя вигадка?
— повернув його до дійсності батько , — Це що — вигадка?
Був би той собі й далі непомітним антропосом, не вирізнявся б з-поміж ромейських майстрів, не пхався б з своїми вигадками , — нікому б до нього не було діла.
Що то за кінь був, що лишив слід від свого копита на мармурі, і що за рука і з якої сталі шабля — чи правда, чи вигадка, хіба не однаково?
Роман, власне, всуціль будується на таких анахронізмах і дивних вигадках і не заслуговує ні на яке серйозне прочитання.
Той пройдисвіт, якого знайшов для імператора Заубуш, стояв позаду Генріха, притулений до нього, як чорна тінь, мовчав, лиш поблискував своїми очиськами, але барон міг би заприсягтися, що вигадка з псом належить йому.
Отак що день — усе новий та й новий приказ, нова та й нова вигадка !