Антоніми до слова Винуватити

Але ж мене самого такий страх бере, що я не можу тебе винуватити.

Вона пішла на заміжжя не наосліп, а цілком свідомо, тому не могла винуватити нікого, окрім себе.

Навряд чи можна вас винуватити — у вашому віці я бажав того ж самого.

— Ні, моя люба , — пробурмотів батько , — сумуй за своїм другом, та не смій винуватити себе.

Та що більше я обмірковувала становище й виховання обох, то менше знаходила причин засуджувати й винуватити його або міс Інґрем за те, що вони діяли відповідно до поглядів та засад, які, безперечно, прищеплювали їм з дитинства.