Антоніми до слова Жар

З Піттеєвого дому якось вийшовши, Подався він на свято в Пандіона край, Щоб таїнства побачить, де й приглянувся Дружині батька — Федрі з роду славного, Й роздмухала я тут же в ній любові жар.

И смеялася, Обнималася, Ела, грызла меня, Подложила огня, И запела, заплясала, И скакала, и кричала: Жар, жар, жар !

По дорозі до столиці Ти знайшов перо жар-птиці, Я сказав: «Покинь перо, Бо воно не на добро, Бо багато неспокою Принесе воно з собою !»

І, побачивши, що жар у вогнищі пригасає, підкинула дров і присіла коло вогнища роздмухувати вогонь.

Штани червоні на ньому, як жар, синій жупан, ясний, барвистий пояс, збоку — шабля і люлька з мідним ланцюжком по самі п’яти — запорожець, та й тільки !