Антоніми до слова Мимовільний

З уст Залізняка замалим не зірвався мимовільний вигук, але Антоній подав йому ледве помітний знак і пошепки сказав : — Коли вийдемо з келії, підеш за мною.

Лише за два дні перед похороном, коли до нього пробився фрігійський царевич Адраст, благаючи принести його, винуватця, в жертву, Крез похитав головою й сказав : — Ти не винний у смерті мого сина, то був з твого боку мимовільний гріх.

І йому стало спочатку гірко, а далі соромно і образливо, бо вловив у маминих словах мимовільний натяк на його давній, юнацький гріх, на ту його вимушену синівську зраду.

Він не злякався — це був мимовільний рух, вироблений мисливською звичкою.

І знову відчула, як дерев’яніють їй ноги, як у тілі з’явився той-таки бридкий трем, згадала і мимовільний доторк, і вогонь, яким не хотячи перейнялася.