Антоніми до слова Миттю

Луїза, миттю збагнувши ситуацію, нараз випустила з обіймів свого коханого і майже в ту саму мить обхопила руками руки брата.

«Як він міг так швидко мене наздогнати ?» миттю пронеслось у моїй голові, але зараз це було не важливо, бо Настя мене вб*є якщо я не подзвоню їй зараз.

Вода миттю виповнить ущелину, підхопить людину, як тріску, розшматує на поворотах і викине в сельву жалюгідні рештки того, що було раніше Джоном Джессепом.

Мака відкинуло, він упав на спину, миттю підхопився, знову впав, трохи піднявся, і пан ротмістр, присівши від напруження, випустив у нього ще три кулі.

Миттю майнула думка, що йому все ж таки пощастило.