Антоніми до слова Насумрений

Государ знову вийшов на подвір «я, де за рогом, у закапелку зупинився і, зіпершись на посох, заціпеніло вп’яв насумрений погляд зтьмянілих очей кудись в подзьобаний вапняк станційного підмурка.

Попов сидів насумрений, немовби сич, і ліве око в нього нервово сіпалося.

Був він невисокий на зріст, але кремезний і присядкуватий, замкнений в собі, насумрений, важкий на вдачу й непривітний.

Сидить насумрений, час до часу буркоче щось собі під ніс, коли зрідка загоряється перебігом розмови, говорить — як рубає.

Я бачу, Безіл сьогодні знов насумрений, а я не можу терпіти, коли він такий.