Антоніми до слова Неволя

Косаки, ви є на світі раттю нескоримою, бо той, хто смерти не боїться, стає володарем Неба і Землі, і смерть на полі брані миліша, як неволя, і се тайна великая єсть".

Об землю обіпрись і через силу встань, Від горя не зігнись, бо жде неволя.

Але зостався табір, зосталася неволя, зосталася каторжна праця.

Вона не знала, що це, власне, стара, доісторична картина — така-от хата селянська, що її ще Шевченко оспівав, ота, що в ній «неволя като ржна», де й помолитись не дають.

— У неволі не буває доброти , — відповіла вона , — бо неволя ніколи не буває доброю і справедливою.