Антоніми до слова Плач

А коли хто їде, так повіриш, такий сум бере, що хоч плач.

Раптом усе це — і недалеку розмову, і густі вечорові сутінки — прорізав голосний жіночий плач.

А що сьомий біль — то плач Івана Дідушка, який став у Львові якимсь начальником.

Кортить, хоч сядь та плач, поговорити по-своєму, подивитися на димок пароплава, прочитати оголошення в старій газеті про розпродаж земельних ділянок або чоловічого одягу.

— Не плач, тепер нас уже ніхто не дожене, і тебе більше ніхто не чіпатиме , — розраджував я, цілуючи її солоні від сліз щоки.