Антоніми до слова Погорда

Я не могла стати саме тоді його подругою , — він, мабуть, і не відчував, як мене та його погорда чи помста обиджала; бо інакше як могло би щось подібне задовольняти його? ..

Потій стояв біля узголів'я і, молитовне склавши руки, півголосом вимовляв п’ятдесятий псалом за здравіє єпископа, не виминаючи при тому погляду Балабана, в якому тяжіли задавнена злість на підступного собрата і нинішня погорда до зрадника.

Це хлопець, в душі якого вкорінилась щороку пригадувана ненависть листопадових днів, горда погорда до польської «вищости» і до заперечування йому навіть права на національне ім'я.

Жаль, бо батько виглядав дійсно дуже нещасливо, погорда, бо він був слабий.

Радість твоя, о ігемоне, перетвориться на плач, і погорда твоя — на неміч.