Антоніми до слова Поміщик

Та восени прийшли денікінці, а за ними почали повертатись назад і вигнані селом «хазяї»: і місцевий поміщик, і тріповська рідня, і син куркуля Довбні, що знову забрав собі млин.

Поміщик, забувши, що годину тому він сам був татарським невільником, гримав тепер на братківчан , — мовляв, вони не турбуються про його добро, наказував їм розшукати його коней і негайно повертатись з ними до Братковець.

Тут і чекають гостя — становий пристав Зеленкевич, болотнянський батюшка та поміщик з с.

— Поміщик хвилину дивився на Лавріна, який нерухомо лежав на полу, вже перев’язаний білими полотняними рушниками, а руки його покоїлися поверх рядна, великі, чорні, розбиті щоденною тяжкою роботою.

— не пізнаючи Семена, вирячився на нього й Оксану поміщик.