Антоніми до слова Смутитися

Тікірі біг, не знаючи, чи йому смутитися, чи радіти, пишатися чи соромитися.

— Та як же мені, сину, не смутитися , — не второпала мати моєї вченої мови , — коли тебе в городі он уже як образували !. .

— Це тільки вдень , — сказав Місячний хлопчик , — Вночі всім дозволено смутитися.

— Але коли я задоволений, то не можу по-справжньому смутитися !

І тільки усмішка ще жила на її вустах, але й та скоро розчинилася, і дівчинка впала на траву, бо вже вся сила з неї витекла, бо вже не могла вона ані смутитися, ані плакати.