Антоніми до слова Солоний

На сході рівне болото упиралося в низькі піщані дюни аж до обрію, а вітер звідти доносив солоний запах моря.

Свіжий вітерець, здавалося, теж солоний, як і море, налітав з моря і обвівав обличчя.

Вони дихали вже не випарами паризького гною, яким удобрювались приміські землі, а запахом розквітлого терну, що його підхоплює й розносить солоний вітер з моря.

Ну, хоча б міст лишився таким, як він пам’ятав: стародавні камені були слизькі від бризок, порослі мшеддю, під ногами буяло пінне море, наче велетенський дикий звір, за одяг смикав солоний вітер.

Дощ омивав з неї кров і сльози, дощ був цієї ночі солоний на смак.