Антоніми до слова Тато

Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду.

Мама й тато раз у раз тільки те й роблять, що змагаються або сваряться.

Однак і там він теж, на жаль, пробув недовго — короткий дзвінок «згори» … і тато вмить позбувся щойно отриманої роботи.

«Я тішуся від того, мамо, що виявляється, Афоня — мій рідний тато, майор Василенко з кадебе доводиться мені нанашком.

Хата їхня була маленька, вкрита соломою, і ставала особливо ошатна, навіть пишна, коли тато клав загату, щоб узимку було тепліше.