Антоніми до слова Тліти

Йому б було легше, коли б могилу йому обібрали де-небудь на півночі; тліти-вмирати на чужині між чужими легше.

Це було вже занадто і, збуджені суперечкою пани офіцери, які до того ж були напідпитку, відкрили по хустці вогонь так, що від надульного полум’я почала тліти тканина.

У відповідь залунали нерівні вигуки, а тим часом почала тліти рукавиця Станіса.

Він майже не пропускав ударів, а ті нечисленні, що пропустив, лише посилювали його лють, яка ніколи не припиняла тліти в його душі.

Через усе розбомблене місто пхатися до цієї діри, канючити, перед кожним барбосом принижуватись, хитрувати — й тліти серцем за дітьми, що самі вдома, розчахуватися тим серцем поміж ними й ось цим вертепом …