Антоніми до слова Манити

Замолоду він, як справжній лицар, вважав, що дама серця має бути на віддалі, манити таємничістю крізь вали-мури неприступної фортеці, городища княжого граду.

Побачили хлопця, і зараз же найкраща з них підбігла до дверей, почала манити рукою і кликати.

І поки племена арауканців не навчаться обробляти землю, величезний незайманий простір манити ме білих, і арауканці при всій своїй хоробрості не мати муть сили довго опиратися їм.

Більшість із них покинула в рідному краю жінок та дітей, і надія на нове спільне життя з ними не могла, не манити втікачів назад, додому.

Тепер, коли йому минав сорок п’ятий, у ньому прокинулася туга за вітчою землею, якісь давно забуті спогади почали невтримно манити в колись так легко покинуті рідні краї.