Антоніми до слова Мутити

Антоніми до слова Мутити

Приклади використання слова Мутити

Тітка прибирала тоді напівмилосердну, напівнасмішливу міну, щоби опісля з притиском вимовити слівце «знов ?» і мій — сказати б — сумлінний супокій замутити.

Кобилянська Ольга, Царівна

Чи видобудеться з них і побідить те, що старається неустанно мутити спокій її душі і гамувати її в її намірах?

Кобилянська Ольга, Царівна

Старостів до Тетяни він також не може слати, бо в його сусідстві живе Настка і він не хоче її смутити.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

Ніби вода, що вирує, зносить на шляху намули, шукає річища, аби влитися в нього неспокійною хвилею, скаламутити тиху ряску , — так буяла в ньому невипробувана сила, не знаходила впину й спокою.

Пільгук Іван, Дуби шумлять

Не обзивалася, щоб не скаламутити повінь, яка вирувала в його душі.

Пільгук Іван, Дуби шумлять

Але не здолати крукам голубиної мудрості, не скаламутити гвалтівною рукою кришталево-чистих джерел, що ринуть з глибин рідної землі …

Пільгук Іван, Дуби шумлять

Треба спіймати того гірського дракона, не дати йому каламутити воду в Черемоші !

Загребельний Павло, Пісню снує Черемош

А як можна не скаламутити те, що вже й без того скаламучене?

Загребельний Павло, Роксолана

А може, це тільки гра її зболеної уяви або ж торжество злих сил, які навіть чисту поверхню мармуру зуміли скаламутити, ніби невидющі очі долі?

Загребельний Павло, Роксолана

Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тії тиші, що панувала у хаті; як на те ж — солома шелестіла, аж лущала.

Мирний Панас, Повія