Антоніми до слова Поволі
Приклади використання слова Поволі
Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах заліснених гір, що мов з поранкових мряк поволі роздягалися, висуваючи один хребет по другім проти сонця, що, зійшовши на сході, жевріло світлом, осліплюючи око.
Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини, в якій не прокинулася в ній туга і привичка її чудного люду — зміняти від часу до часу місцевість свого побуту , — забаглося предивною тугою поволіктися кудись в дальший світ.
А далі ні з сього ні з того покине все стадо і поволічеться в цілком противне місце, де немає ні доволі паші, ні води.
І вже Мавра дрімає; гудіння заметільниці знадвору поволі, поволі її усипляє.
— Він з тамтої сторони , — відказує якось розсіяно та задумливо Тетяна і встає поволі.
Третій голос: На заріночку змарнів поволі, Не дав Купало дівчині долі.
За нею поволіклася, мов друга її тінь, і ворожка-циганка.
От і розминалися поволі їх дороги, дарма що любилися.
Великими, глухими очима зазирала ніч крізь вікна, а її тьма, чимраз чорніша, добиралася поволі, незамітно до дівчини …
Тому, що на ній зеленіло й росло, відбирала поживу — воно слабло й ув’ядало, блідло й переходило поволі, але певно, в окаменілий стан …