Антоніми до слова Поволі

Антоніми до слова Поволі

Подібні по значенню до слова Поволі

Приклади використання слова Поволі

Довго, довго дивився ще музика бистрим оком по верхах заліснених гір, що мов з поранкових мряк поволі роздягалися, висуваючи один хребет по другім проти сонця, що, зійшовши на сході, жевріло світлом, осліплюючи око.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини, в якій не прокинулася в ній туга і привичка її чудного люду — зміняти від часу до часу місцевість свого побуту , — забаглося предивною тугою поволіктися кудись в дальший світ.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

А далі ні з сього ні з того покине все стадо і поволічеться в цілком противне місце, де немає ні доволі паші, ні води.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

І вже Мавра дрімає; гудіння заметільниці знадвору поволі, поволі її усипляє.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

— Він з тамтої сторони , — відказує якось розсіяно та задумливо Тетяна і встає поволі.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

Третій голос: На заріночку змарнів поволі, Не дав Купало дівчині долі.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

За нею поволіклася, мов друга її тінь, і ворожка-циганка.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

От і розминалися поволі їх дороги, дарма що любилися.

Кобилянська Ольга, В неділю рано зліва

Великими, глухими очима зазирала ніч крізь вікна, а її тьма, чимраз чорніша, добиралася поволі, незамітно до дівчини …

Кобилянська Ольга, Земля

Тому, що на ній зеленіло й росло, відбирала поживу — воно слабло й ув’ядало, блідло й переходило поволі, але певно, в окаменілий стан …

Кобилянська Ольга, Земля