Антоніми до слова Щастя-Доля

— не відставала від нього дружина, все ще не вірячи в своє щастя.

Невідомо, чим би скінчилася та розмова, але, на щастя, з обличчя тітки Поллі збіг стривожений вираз, і вона, сама того не відаючи, прийшла на допомогу Томові.

Але, на щастя, він таки встиг перелізти через підвіконня.

Якби ця пристрасна ніжність, що заглушила каяття пані де Реналь, пробудилася була трохи раніше, Жюльєн був би на сьомому небі від щастя, але після боротьби й хитрування він відчував лише задоволення від перемоги.

Таким чином, здавалося, сама доля призначила Джорджі верховодити над кожним, з ким він стикався, а дру зям, родичам та челяді - ставати перед ним на коліна.