Антоніми до слова Сум

Яблука все’дно, що мої діти , — в голосі його забринів сум.

Варто дикі, шалені думкъ відпустити, До того, як прийде час їм радіти, Мушу, Вітре, я сум плекати й відчути, Та серцю, що сповнене болем — не бути.

Хай же слід не обмине прірви лоно кам’яне, де в глибокі гнізда тиші зазирає сум всевишній.

Тепер, коли ми, нарешті, можемо об' єктивно і спокійно оцінити те, що сталося, нас огортає сум.

У барі брудному станеш кави візьмеш за два су Злидні навколо тебе злидні такі аж сум